Про вивчення історії в загальноосвітніх навчальних закладах у 2016-2017 н.р. 

 У 2016/2017 н.р. одночасно будуть чинними дві програми для учнів 5 класів: «Історія України. Вступ до історії» (К.: Перун, 2005) та «Історія України (Вступ до історії) (К.: Видавничий дім «Освіта», 2013). Відповідно вчителі, які працюватимуть за програмою 2005 р., можуть користуватись підручниками, що вийшли друком у 2010 році. А вчителі, які оберуть програму 2013 р., – підручниками, що вийшли друком у 2013 році. Чинною для учнів 6 класів є програма «Інтегрований курс («Всесвітня історія. Історія України», (К.: Видавничий дім «Осві- та». 2013), а для учнів 7 -8 класів – оновле- на програма. Учні 9 класів навчатимуться за програмою «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи» (К., Перун, 2005). Навчальні програми з історії України та всесвітньої історії для учнів 8 класів, що набувають чинності у 2016/2017 н.р. і створені у відповідності з нею підручники, відповідають сучасним вимогам, сприяють формуванню історичного мислення, що дозволяє учням самостійно тлумачити факти та події, використовувати історичні документи та карти, робити власні висно- вки та узагальнення. Програма спрямована на реалізацію вимог освітньої галузі «Суспільствознав- ство» Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Вона передбачає синхронне та послідовне вивчення двох курсів – історії України і всесвітньої історії – за лінійним принципом з чітким дотриманням хронологічної по- слідовності історичних подій та процесів. Узгодження тем обох курсів здійснюється вчителем під час календарного планування таким чином, щоб процеси, явища і події ві- тчизняної історії висвітлювалися в контексті загальноєвропейської і світової історії. Сучасне суспільство вимагає вихован- ня самостійних, ініціативних, відповідаль- них громадян, здатних ефективно взаємо- діяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої – підготувати компетентну особистість, здатну до знаходження правильних рішень у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і роз- виток ключових, галузевих та предметних компетентностей особистості. Для історії, як навчального предмета, це розвиток просторової, хронологічної, мовленнєвої, інформаційної, логічної та аксіологічної компетентностей школярів. В основі вивчення історії є поєднання проблемно-тематичного, хронологічного, цивілізаційного та культурологічного прин- ципів. XVI-XVIII ст. – надзвичайно важливий період історії України, особливо актуалізо- ваний нашою сучасністю, що вимагає дуже відповідального, об’єктивного і зрозумілого дітям даного шкільного віку підходу до ви- світлення процесів, явищ, подій, до оцінки історичних постатей того часу. Звертаємо увагу на дві основні обставини, що вплива- ють на значимість освоєння знань з історії України вказаного періоду: а) «зацикленість» основних історичних явищ в рамках XVI- XVIІІ ст. (виникнення Запорозької Січі і реєстрового козацтва як збройної сили українського народу та іде- алу демократичного устрою суспільства і ліквідація Січі наприкінці XVIІІ ст.; визріван- ня передумов, виникнення, вдосконалення Української козацької держави – Гетьман- щини і її ліквідація імперією; заселення Слобожанщини переважно українцями у XVI – середині XVIІІ ст., формування там полково-сотенного устрою і його знищення у другій половині XVIІІ ст. тощо); б) більшість раніше ординарних сю- жетів XVI – XVIІІ ст. сьогодні об’єктивно набули ознак витоків (пояснення) деяких сучасних проблем в житті держави і від- носин у суспільстві (як-от: історія заселення Донбасу, українсько-російські відносини від 1654 р. до кінця XVIІІ ст., обставини утвер- дження на українських землях московсько- го патріархату, міжконфесійні суперечності всередині українського народу, офіційна заборона діловодства українською мовою, українсько-кримські відносини тощо). Акцент переноситься із питань соціаль- но-економічного розвитку і антифеодаль- них народних повстань на історію політичну і воєнно-політичну, висвітлення заселення та господарського освоєння Середнього і Нижнього Подніпров’я, Півдня України та Слобожанщини. Велика увага приділена історії форму- вання козацтва як державотворчого чин- ника, а також розвитку культури як єдиного процесу на всіх українських землях з її регі- ональними особливостями, незважаючи на «розшматованість» українських земель між різними державами. Фактичний матеріал засвідчує, що мова, віра і культура були найважливішими чинниками єднання різ- них частин українських земель і збережен- ня українського народу як етнічної одиниці. Вперше окремі сторінки історії України складають сюжети з історії кримських татар, фрагменти якої раніше могли згаду- ватися лише в негативному значенні. Важливо також на конкретних історич- них фактах показати зв'язок української історії з європейськими та світовими про- цесами (наприклад, Великими географіч- ними відкриттями, реформаційним рухом, розвитком культури тощо). Формування сучасної української по- літичної нації також вимагає звернути увагу й на представників інших народів, які у XVI– XVІІI ст. проживали на території України і робили свій внесок у її історію і культуру. Це можливо і доцільно реалізувати на уроках за темою «Історія рідного краю». Слід уникати гасел, а спокійно і толе- рантно розглядати факти (зокрема, в пи- таннях релігійного життя, міжнаціональних відносин). Патріотизм формують не гасла, а історичні факти і діяння людей. Необхідно якомога частіше звертатися до вміщених у підручнику документів (а, за можливості, й інших публікацій) як свідків історії, використовувати на уроках ілюстра- ції як доповнення до тексту відповідного параграфу. Восьмикласники розпочинають ви- вчення історії Нового часу – від Великих географічних відкриттів до Великої фран- цузької революції 1789 р. Одним із завдань курсу всесвітньої історії є виховання в учнів стійкого інтересу, поваги до історії людства та культури, розуміння проблем сучасності крізь призму історії Нового часу. Учні познайомляться з характерними рисами цього періоду: зустріч цивілізацій, особливості ментальності людини XVI-XVIII ст.; зародження та розвиток капіталізму та його переваги над середньовічним суспіль- но-економічним устроєм; причини револю- цій та реформи як альтернативний шлях розвитку суспільства і держави; міжнародні конфлікти та війни; особливості релігійно- духовного життя європейців; найважливіші досягнення світової науки, культури та їх вплив на розвиток людської особистості; зміни в повсякденному житті людей. Школярі повинні навчитися загальним принципам постановки та вирішення пізна- вальних проблем, досліджувати історичні джерела. Порівняно із Середніми віками, документальна база історії Нового часу є значно ширшою. Художні шедеври є окремим комплексом історичних джерел, які мають щонайбільше використовува- тися при вивченні всесвітньої історії у 8 класі. Учні вчаться виявляти передумови та причини, пояснювати факти та порівню- вати різні позиції, висловлювати при цьому власні судження. Варто ширше використо- вувати не лише джерела, вміщені в підруч- никах, а й додаткові джерела інформації. Майбуття. ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 2016, №№13-16(542-545) 27 до нового навчального року З огляду на пізнавальні та вікові мож- ливості учнів 8 класу, рекомендується якнайширше заохочення їх до самостійної роботи, власних творчих пошуків, розвитку аналітичних здібностей. Зазначені особливості змістовного наповнення історії України та всесвітньої історії обумовлюють і деякі поради дидак- тичного характеру. По-перше, необхідно прагнути допомогти учневі зрозуміти зміст кожної теми, хоча деякі з них мають продо- вження в наступних параграфах. Практика свідчить, що захоплення тестами у поєд- нанні з можливостями Інтернету, який є у ґаджетах кожного учня, негативно впливає на здатність логічно мислити, знаходити зв’язки між явищами і подіями, тим більше розуміти тенденції та процеси. У цій логіці дати, події, історичні особи мають бути лише віхами, які позначають розвиток і наслідки. Важливим є використання в навчанні учнів картографічних посібників: атласів, контурних карт, настінних карт. Вони до- помагають продемонструвати динаміку історичних подій, встановити зв’язок між географічним середовищем та місцем тієї чи іншої історичної події. Важливою складовою неоголошеної Російською Федерацією “гібридної війни” є маніпулювання національною пам’яттю українського народу. Тому ще актуальні- шою є відновлення та збереження істо- ричної пам’яті, формування національної ідентичності та відродження інтересу до іс- торії України, її культури, традицій і звичаїв. Загальнонаціональні історичні події, які сталися на території держави та закарбу- валися в пам’яті багатьох поколінь, мають стати об’єднуючим чинником нації. Адже зі спільного розуміння минулого виростає спільна проекція майбутнього, що вклада- ється у формулу: “Немає пам’яті – немає ідентичності. Немає ідентичності – немає нації”. Основним стратегічним ресурсом консолідації нації є освіта, зокрема – іс- торична. Шкільний курс історії України має великі потенційні можливості для розвитку особистості, яка усвідомлює свою прина- лежність до Українського народу та сучас- ної європейської цивілізації; необхідність збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, шанобли- вого ставлення до національних святинь, української мови, історії, формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин. Саме тому було створено нову редак- цію програми з історії України, в основу якої покладено новітні досягнення історичної науки, особливості державотворення й закономірності формування української нації у рамках історії України ХХ – початку ХХІ ст. Акценти зроблено на тяглості укра- їнських державотворчих традицій; постійній боротьбі за незалежність і територіальну цілісність, відновленні, збереженні й по- пуляризації особливостей розвитку й тра- дицій української культури тощо. Нова редакція програм з історії України та всесвітньої історії розміщені на web - cайті Міністерства. Академічний рівень та рівень стандар- ту: програми «Історія України. 10-11 класи» (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного профілю: програми «Історія України. 10-11 класи» (140 годин на рік, 4 години на тиждень). Для вивчення всесвітньої історії чин- ними є програми «Всесвітня історія. 10 - 11 класи (рівень стандарту/академічний рі- вень)». Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень). Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії, що розрахована на 3 тижневі години (105 годин на рік) (К.: Полі- графкнига, 2010). Ці програми розміщені на офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки України. Враховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресі- єю, дедалі актуальнішим стає виховання в молодого покоління почуття патріотиз- му, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції. Уроки історії повинні стати уроками становлення громадянина-патріота Укра- їни, готового брати на себе відповідаль- ність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встанов- ленню громадянського миру й злагоди в суспільстві. Зміст історії як навчального предмета повинен формувати якості осо- бистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва Сучасність вимагає оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього по- требують. Про сучасні виклики модернізації шкільної історичної освіти Міністерство освіти і науки України, представники інститутів громадянського суспільства, члени Громадської ради при МОН та експерти презентують пріоритетні напрямки діяльності Міністерства у 2016 році, які є, по суті, викликами модернізації в тому числі і шкільної історичної освіти. Система освіти, звісно, має зміню- ватися. Концепція нової української школи – перший крок, без якого не можна змінити систему і побудувати нову школу - стане предметом обговорення на майбутніх серпневих конференціях освітян. «У ній ми випишемо всі особливості, що пов’язані з новим підходом до компетентнісного на- вчання, а також запропонуємо структуру нової української школи та механізми, які дадуть змогу реалізувати цей проект», – наголосила Лілія Гриневич. Створення нових стандартів змісту освіти – логічно другий крок на шляху ре- формування: переглянути зміст навчання і визначити нові цілі української школи. Наш зміст освіти безнадійно застарів. Сьогодні весь цивілізований світ готує і наповнює зміст освіти, щоб це була освіта для життя, а не купа теоретичної інформації, яка весь час помножується. Зміст освіти має орієн- туватися на формування ключових вмінь і компетентностей людини. Діти мають здо- бути навички та компетентності XXI сторіч- чя, які узгоджені країнами Європейського Союзу і які потрібні сьогодні сучасному українцю. На переконання міністра, окрім знання рідної державної і двох іноземних мов, інформаційних технологій, вміння критично мислити, аналізувати, працювати в команді, мати навички фінансової гра- мотності й підприємництва, дітям потрібна «освіта для життя». І це головна мета нової української школи. Міністерство розпочало роботу над новими стандартами, але для цього потрібен час, а зміни бажано розпо- чати уже зараз. В оновленні програм МОН бачить можливість і потребу наблизити сучас- ну школу до нової української школи. Навчальні програми не повинні бути перевантаженими зайвою теоретичною інформацією Натомість те, що потрібно, не вивчається. Міністерство оголосило інтерактивне розвантаження програм, передусім програм початкової школи – це логічно та програми навчальних предметів для 9 класу – вони будуть осучаснені. Програму історії ми не можемо змінити, але вчитель історії має право і повинен, виходячи з реальних умов, особливостей учнів, яких він навчає, визначитися з тим обсягом інформації, яку він доносить до учнів конкретного класу. Підручники, їх зміст, процес підруч- никотворення є пріоритетним питанням сьогодення. Ми отримаємо підручник для 8 класу, але чи буде він принципово нової якості? Адже поки що до навчальної літера- тури для 8 класу застосовувалася попере- дня багаторічна логіка підручникотворення. Тут Україна не може похвалитися достат- нім прогресом, і стратегічним завданням є зміна підходів до творення українського підручника, аби він став справді якісним. Треба сформулювати сучасні вимоги до українського підручника і створити серед- овище авторів, які їх реалізують. Запровадження компетентнісного підходу до організації навчально-ви- ховного процесу. Маємо навчити дітей використовувати знання і вміння, які вони отримали, для вирішення повсякденних проблем і життєвих ситуацій. Необхідно перейти від знаннєвої парадигми до компетентісної, від трансляції величез- ного обсягу знань і вимог відтворювати ці знання, до формування у школярів базових(ключових), галузевих і предметних компетентностей. Компетентнісний підхід до викладання залишився на рівні декла- рації. Свідченням кризи в освіті є те, що лише 10 % учителів розуміють що це таке. Школа має бути дружньою до ди- тини, дитини сучасної, яка більше знає і швидше дорослішає. Сучасні школярі частіше переживають стреси, пов’язані із невизначеністю, зміною цінностей; здатні 28 Майбуття. ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 2016, №№13-16(542-545) до нового навчального року висловити власну точку зору; говорять все відверто і напряму; дуже самостійні й водночас розгублені та невпевнені в завтрашньому дні; вільні від стереотипів; усе частіше переслідують власні цілі, ніж керуються порадами педагогів; гостро переживають психотравмуючі події, спо- стерігають за реакціями дорослих і здатні їх гіперболізувати. Учителю слід опану- вати сучасну педагогіку і психологію, щоб працювати в новій українській школі, щоб створити і забезпечити необхідні умови для особистісного розвитку школяра, налаго- дити партнерську взаємодію учасників на- вчально- виховного процесу. Пам’ятаймо, що світ, де житимуть наші діти, змінюється в чотири рази швидше, ніж наші школи та вчителі. Розробка та створення державної платформи навчального контенту – в планах Міносвіти, бо це допоможе учням реалізувати себе, а вчителю реалізувати положення Концепції нової української школи. Платформа буде створюватися, на- повнюватися і функціонувати для вчителів та з участю учителів. Кожен небайдужий, творчий учитель матиме змогу долучити- ся до цієї загальнонаціональної справи, вплинути на якість навчального продукту, допомогти собі і колегам. Навчити вчителів викладати за май- бутніми новими стандартами – одне з важливих завдань у роботі з учителями у міжкурсовий період. Методичний супровід і організація методичної роботи мають буду- ватися на засадах партнерства і взаємодії. Можна написати чудовий компетентніс- ний зміст, але якщо немає вчителя, який вміє і розуміє, яким чином це викладати – реформа пробуксовує. Любомир Гузар сказав: «Учитель – це не просто професія чи служба, а покликання, подвижництво. Учитель - це скульптор людини. І якщо він просто служить державі і виконує програму, то заперечує своє єство. Ми редукували вчителя до стану держслужбовця». Вчи- тель має змінити свою роль щодо учня на партнерську та підтримуючу. Про пам’ятні дати Україну в ХХ столітті спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голо- кост, українсько-польський конфлікт та Волинська трагедія, депортація кримсько- татарського народу. Вивчення цих історич- них подій та явищ на основі сучасної мето- дології має великий освітній та виховний потенціал. У 2016 році виповнюються 75-та річни- ця трагічних подій Бабиного Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освен- цимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених, патріотів – україн- ських націоналістів, ромів (циган), активіс- тів та інших «ворогів рейху». Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, по- значились на багатьох подіях історії Укра- їни. Варто згадати, що з шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході «остаточного ви- рішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона були українськими євреями. Безумовно, вивчення полікультурної іс- торії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи. Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила питання історії Голокосту до державних програм для загальноосвітніх шкіл із всес- вітньої історії та історії України. Відповідні матеріали знайшли відображення у шкіль- них підручниках історії. 75-та річниця трагедії Бабиного Яру буде відзначатися в Україні на високому державному рівні. В системі освіти також заплановано низку заходів, що включають семінари для вчителів та учнів загально- освітніх шкіл, для студентів вишів, освіт- ньо-музейні виставки, конкурси творчих робіт тощо. 24-29 вересня 2016 р. буде здійснено великий проект, розроблений організацією «Ukrainian Jewish Encounter» («Українсько- єврейська зустріч», Канада – Україна) у співпраці з українськими науковими та освітніми інституціями, Міністерством освіти і науки України. Ідея, основні за- вдання та заходи проекту були погоджені з Президентом України та українським Урядом. Програмою передбачено, зокре- ма, проведення Міжнародного симпозіуму; презентації спеціального видання книги, присвяченій трагедії Бабиного Яру та історичній пам’яті про неї; організація Ме- моріального архітектурного проекту; вша- нувального концерту в Національній опері України; мистецьких виставок, кінопоказів, презентацій документальних фотографій тощо, а також Міжнародного молодіжного освітньо-культурного проекту. В рамках останнього для студентської молоді з України та багатьох інших країн світу будуть організовані лекції провідних українських та закордонних істориків і куль- турологів, виступи літераторів, диспути та «круглі столи» з актуальних питань історії Голокосту, міжетнічних та міжкультурних відносин, проблем молоді та сучасного сус- пільства; «творчі варштати», інтерактивні заняття, психологічні тренінги; міжнарод- ний конкурс творчих робіт учнів, учителів та студентів за сприяння Міністерства освіти і науки України та ін. В усіх навчальних закладах України МОН України пропонує провести 29-30 вересня «Уроки пам’яті трагедії Бабиного Яру та «бабиних ярів» України». На цих заняттях варто згадати події Другої світо- вої війни та злочини тоталітарних режимів, які є організаторами геноцидів. Важливо звертати увагу учнівської молоді не тільки на трагедію знищення, але й на опір на- цистським катам та спасіння переслідува- них. Україна займає четверте місце у світі за кількістю Праведників народів світу, які з ризиком для власного життя та життя своїх рідних, дітей рятували євреїв від на- цистського геноциду. Подвиг цих українців є прикладом справжнього героїзму, важли- вим моральним уроком історії Голокосту. Для проведення уроків пам’яті, роботи на факультативних заняттях, у позашкіль- них заходах допускається використову- вання додаткової навчально-методичної літератури, яку вчителі можуть безко- штовно отримати через замовлення до Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», який співпрацьовує з МОН Украї- ни (вибрати потрібні вам книжки ви можете на сайті http://tkuma.dp.ua/ у розділі «Публі- кації»; замовити літературу можна також, написавши на електронну адресу library@ tkuma.com або звернувшись за телефоном +38 056 717 7012). Навчально-методична література, що пропонується, рекомен- дована до використання в навчальному процесі та отримала відповідний гриф МОН України. Наступний рік проголошено Роком Української революції 1917-1921 років. Від- повідний Указ підписав Президент України Петро Порошенко. Цим Указом одним із пріоритетів діяльності органів державної влади на 2017-2021 рр. визначено вшану- вання подій та видатних учасників Україн- ської революції 1917-1921 років. Указом Президента передбачено цілий комплекс заходів із ушанування пам'яті подій початку ХХ століття. Зокрема, плану- ється встановлення пам'ятників і пам'ятних знаків, проведення тематичних виставок архівних документів, речових пам’яток і фотоматеріалів, а також оновлення діючих експозицій музеїв, публікація наукових праць, збірок документів і матеріалів, енци- клопедичних, довідкових та інших видань, присвячених 100-річчю подій Української революції 1917-1921 років. На загальнонаціональних та регіональ- них телеканалах буде транслюватись доку- ментальні фільми, інформаційні матеріали про роль Української революції 1917-1921 років у європейській та світовій історії. Ця робота є дуже важливою в питанні національної безпеки України. Це проти- стояння міфам, які поширює агресор, міфам "русскава міра" про те, що нібито Україна постала з уламків Радянського Союзу, що ні- бито Сталін об'єднав її в сучасних кордонах. Голова Українського інституту наці- ональної пам'яті Володимир В'ятрович зазначив, що боротьба українців за свою незалежність протягом усього ХХ століття була одним із вирішальних чинників, який по- ставив крапку в існуванні СРСР у 1991 році. Історик підкреслив: "На початку 20 століття світ побачив суверенну державу – Україну, якій не судилось вистояти у світовому вій- ськовому катаклізмі. Проте визвольний рух за відновлення державності не спинився, і, врешті, досяг мети: Україна знову стала не- залежною. З 1991 року – назавжди". Г.КЕНЦ, методист історії Хмельницького ОІППО.